Там і вдалося нам у 1991 році знайти документи (найдавніші з них датовано 1934 роком), які можуть розповісти про історію та долю української бібліотеки в Москві: статистичні звіти про склад фонду та кількість читачів, інвентарні книги, акти про вилучення книг за так званими списками “Главлита”. У списках – прізвища видатних українських поетів, прозаїків, перекладачів, літературознавців, репресованих радянською системою. Книги цих авторів вилучалися з фондів бібліотек та знищувалися (лише у великих бібліотеках вони збереглися у “спецсховищах” і стали доступними тільки недавно). У книгах, що залишилися в Бібліотеці, викреслено прізвища “неблагонадійних” перекладачів, упорядників, редакторів – Євгена Плужника, Валер`яна Підмогильного, Миколи Зерова, Сергія Єфремова та багатьох інших – тих, над ким, за словами Павла Филиповича, який теж загинув у одному з північних таборів, “мечем дамокловим нависла сувора резолюція ЦК”. Ці книги зараз є мовчазними, але красномовними свідками тієї страшної епохи…

Однак бібліотека, вже як відділ, продовжувала працювати, навіть у такий важкий час залишаючись осередком української культури в Москві. У 1943 році частину книг на прохання Народного комісаріату освіти УРСР було передано Українському державному університету, який на той час працював у евакуації в місті Кзил-Орда в Казахстані.

Слід гадати, що під кінець 40-х років влада остаточно вирішила знищити будь-які залишки національних осередків у столиці Радянського Союзу. У грудні 1949 року 6408 книг, що залишалися в фонді бібліотеки № 68, було передано до Наукової бібліотеки Львівського державного університету імені І.Франка. Тепер зрозуміло, чому саме звідти і повернулися до Москви у 1991 році 9 книг Центральної Української бібліотеки.

У Львові близько півтори тисячі книг потрапили до основного фонду університетської бібліотеки, решта – до обмінного. У 1994 році на наше прохання працівники бібліотеки ЛДУ, щира їм подяка, розшукали та повернули до Бібліотеки української літератури в Москви ті видання, що збереглися.

Як уже було сказано, ідея створення сучасної української бібліотеки виникла у 1988 році. Чому вирішили розпочати саме з бібліотеки? Можливо тому, що однією з найболючіших проблем українців Росії була і залишається проблема збереження мови, передачі її у спадок дітям та онукам, які ростуть у російськомовному середовищі. Для цього конче потрібні підручники, читанки, художня література – як для дітей, так і для дорослих. А ще давався взнаки брак актуальної інформації про події в Україні, про її політичне, економічне, культурне та суспільне життя. Газети і журнали з України, так як і книги, можна було знайти в Москві за радянських часів із певними труднощами лише у кількох місцях – у Державній бібліотеці СРСР імені В.І.Леніна, відділі літератур мовами народів СРСР Центральної міської бібліотеки імені М.О.Некрасова та невеличку кількість – у профільних галузевих бібліотеках.

Правда, на той час ще було можливим передплачувати українську періодику, що й робили нечисленні ентузіасти. Існував і мав добру репутацію магазин "Українська книга" (це була єдина інонаціональна установа в Москві, яка безперервно працювала протягом майже всього радянського періоду). Але для Москви, де за переписом 1989 року мешкало майже 300 тисяч українців, це була краплина в морі.

Прикметно, що ідеєю створення української бібліотеки захопилась переважно молодь – члени вже згаданого Українського молодіжного клубу (студенти та аспіранти московських вузів, молоді науковці). Це стане зрозумілішим, якщо згадати, що бібліотеки, читальні, як в Росії, так і в Україні, ще за царату були не просто книгозбірнями, але часто-густо центрами культурного життя, а в радянські часи – неформальними клубами і осередками спілкування.

Група ентузіастів звернулася через українські газети та журнали ("Друг читача", "Літературна Україна", “Дніпро” та інші) до видавництв, бібліотек України, до книголюбів та всіх щирих українців із проханням надіслати українські книги для майбутньої бібліотеки. Одночасно вона, за підтримки голови Товариства української культури “Славутич”, льотчика-космонавта СРСР Павла Поповича, попросила Головне управління культури Мосміськвиконкому відкрити в Москві українську бібліотеку. Начальник Калінінського районного відділу культури Москви К.М.Слєсарєва, запросила українців саме до центральної бібліотеки району, що мала гарне приміщення, і досить зручно розташованої. Директорка цієї бібліотеки Т.Б.Рудінова згодилася прийняти українців та українські книги "під своє крило", як виявилось – на довгі роки.

Було прийнято рішення відкрити при Центральній бібліотеці № 122 Калінінського району Бібліотеку української літератури на правах відділу. Його очолила Є.Л.Бердникова (Білошицька).

Із жовтня 1989 року почали надходити перші українські книги. Слово "надходити" не дає уяви про той книжковий вал, який пішов з України у відповідь на прохання українців Москви. Щодня (!) ми одержували декілька, а то й десятки посилок з книгами – від бібліотек і видавництв, культурних товариств, шкіл, від окремих громадян, починаючи зі школярів, які надсилали улюблені книжки та, можливо, не такі улюблені підручники, і закінчуючи бібліофілами з великим стажем, які дарували цілі бібліотеки з власними екслібрисами. Велику кількість книг та періодики ми отримали й від українців діаспори – з Австралії, Аргентини, Білорусі, Бразилії, Ватикану, Великої Британії, Естонії, Італії, Канади, Латвії, Литви, Німеччини, Польщі, Румунії, Словаччини, США, Франції, Хорватії, Чехії, Югославії.

На жаль, ми не можемо тут подати повністю список усіх дарителів (він займає три товсті дарчі книги). Ці дарунки стали основою фонду Бібліотеки.

Урочисте відкриття Бібліотеки відбулося 17 грудня 1989 року в читальному залі Центральної бібліотеки № 122 Калінінського району Москви на шосе Ентузіастів, 20. У цьому приміщенні Бібліотека працювала до початку 1991 року; потім, до серпня 1993 року, – у бібліотеці-філії № 124 на Ухтомській вул., 21; надалі й до нинішнього часу – у бібліотеці-філії № 147 на Велозаводській вул., 11/1.

Значну допомогу в комплектуванні фонду у 1989–91 роках надали й бібліотеки Російської Федерації. Зокрема, понад 400 книг передав відділ літератур мовами народів СРСР Центральної міської бібліотеки Москви імені М.О.Некрасова. Значну частину видань було отримано з обмінних фондів Російської державної бібліотеки, Державної історичної бібліотеки та бібліотеки Центрального будинку літераторів. Сотні книг та літературно-художніх часописів було передано радою з питань української літератури Спілки письменників СРСР.

У подальшому комплектування фондів Бібліотеки здійснювалось, переважно, шляхом придбання літератури (коштом міського бюджету Москви), а також безоплатної передачі літератури бібліотеками та видавництвами України, дарунків громадських організацій та приватних осіб. Міжнародний фонд “Відродження” у 1997 та 1999 роках передав Бібліотеці велику кількість українських музичних компакт-дисків, а також книжкових видань, що вийшли за його підтримки.

Із 1994 року Бібліотека є постійним учасником найбільшої в Україні книжкової виставки-ярмарку – Форуму видавців у Львові.

Із 1990 року встановився такий розклад роботи Бібліотеки: перший четвер кожного місяця – огляд нової літератури; другий четвер – зустрічі із гостями з України – політиками, письменниками, журналістами, які на початку 90-х часто приїздили до Москви, народними депутатами колишнього СРСР від України, представниками західної української діаспори. З відкриттям у столиці Росії Повноважного Представництва, а згодом – Посольства України – в Бібліотеці систематично виступали українські дипломати (першим зустрівся з громадою глава дипломатичної місії В.П.Крижанівський). Регулярно відбувались літературні вечори.

Із 1991 по 1995 рік у Бібліотеці щочетверга збирались члени Українського молодіжного клубу, а оскільки відвідування клубу було вільним, то разом із молоддю приходили й люди соліднішого віку. Вільне спілкування за чашкою чаю або кави було неодмінною частиною кожного “клубівського четверга”.

У 1996-2002 роках щонеділі у Бібліотеці проводились заняття окремих груп недільної школи Українського національно-освітнього центру. Діти вивчали українську мову, літературу, історію, а також англійську мову, вчились працювати на комп`ютерах.

Найцікавішими заходами стали вечори до 100-річчя В.Поліщука, 100-річчя Є.Плужника, 190-річчя О.Бодянського, літературно-музичний вечір, присвячений 200-річчю “Енеїди” І.П.Котляревського, зустрічі з письменником Ю.Андруховичем, завідувачем відділу рукописів Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України С.Гальченком, директором Дніпропетровського історичного музею імені Д.І.Яворницького Н.Капустіною, головним редактором газети “Літературна Україна” В.Плющем, Дні видавництв України.

Із 1995 року при проведенні заходів систематично використовуються відеопрограми з фонду Бібліотеки.

Пропаганда української книги була б неможливою без проведення книжково-ілюстративних виставок. З 1989 року до цього часу вони регулярно влаштовуються у приміщенні Бібліотеки; у 1993–97 роках відбувались також у Посольстві України в Російській Федерації.

Це, насамперед, виставки нових надходжень до Бібліотеки, а також тематичні експозиції, присвячені пам`ятним датам української історії, українським письменникам та діячам культури.

У 1997, 1999 та 2002 роках на матеріалах фонду Бібліотеки було організовано виставки “Україна книжкова” у найбільшій бібліотеці країни – Російській державній; у 1999 році – “Україна–2000: від чумацького воза до Чумацького шляху” – у Зоряному містечку. Виставки газет українських організацій Росії двічі експонувались у Києві: в 1997 році в Публічній бібліотеці імені Лесі Українки, у 1999 – в Міністерстві інформації України. Деякі виставки в Посольстві України було організовано спільно з іншими бібліотеками Москви: “Історія Козаччини” – з Державною історичною бібліотекою Російської Федерації; "Голодомор–33" – з Російською державною бібліотекою.

Бібліотека в міру своїх досить скромних можливостей здійснює видавничу діяльність. Насамперед, це вже відома серія “Палати Мазепи”, яка, незважаючи на фінансові та інші труднощі, продовжуватиметься. У 1992–93 роках працівники Бібліотеки брали активну участь у підготовці та випуску Інформаційного бюлетеня Об`єднання українців Москви. Із 1997 року щомісяця виходить бюлетень нових надходжень до Бібліотеки, який надсилається до бібліотек та інших зацікавлених організацій. У 2000 році до 100-річчя від дня народження видатної української художниці Катерини Білокур спільно з Інститутом слов’янознавста Російської академії наук та Культурним центром України видано брошуру про її життя і творчість “Краса України”.

Із 1994 року широко використовуються можливості електронної пошти та Інтернету в цілому. У 1994–97 роках споживачам періодично розсилався електронний “Інформаційний бюлетень”, який інформував про заходи, що проводилися не тільки Бібліотекою, а й українськими громадськими організаціями, установами культури. З грудня 1996 року на Web-сторінці Бібліотеки публікуються актуальні тематичні списки видань та аудіовізуальних матеріалів, нових надходжень, створені на основі відповідних баз даних, новини та оголошення, інша інформація.

Слід також зазначити, що кожен читач може оформити в Бібліотеці передплату на українську періодику з доставкою як додому, так і до Бібліотеки.

У липні 1997 року наказом голови Комітету по культурі Москви на базі бібліотеки-філії № 147 Південно-Східного адміністративного округу створено Бібліотеку російської та української літератури. Однак це не вирішило проблем подальшого розвитку української бібліотеки (тим більше, що наказ так і не був остаточно виконаний), зокрема головних: відновлення її статусу як самостійної бібліотеки та надання належного приміщення для її роботи.

Українська громада Москви ще в серпні 1991 року вперше звернулась до керівників Російської держави та її столиці з відповідним проханням. На жаль, і наступні звернення (всього їх було надіслано понад двісті) довго не давали конкретного результату. Так і не було прийнято в 1993 році узгодженої з багатьма відомствами постанови Уряду Москви про передачу “Палат Мазепи” для розташування Бібліотеки. Лише наприкінці 2000 року після багаторічного листування, клопотань українських громадських організацій Росії та Москви, діячів культури, за підтримки державних органів України, Верховного комісара НБСЄ у справах національних меншин М. ван дер Стула було прийнято постанову Уряду Москви “Про створення державної установи культури «Бібліотека української літератури»“. Зараз закінчується підготовка нового приміщення на Трифоновській вул., 61 для розташування Бібліотеки.

Протягом багатьох років постійну допомогу Бібліотеці надають Публічна бібліотека імені Лесі Українки м.Києва, Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника НАН України, Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, Національна парламентська бібліотека України, Державна бібліотека України для дітей, Державна бібліотека України для юнацтва, бібліотека Української Правничої Фундації, об’єднання „Укркнига”. Систематично надсилають свої нові книги в дарунок Бібліотеці видавництва “Каменяр”, “Либідь”, “Мистецтво”. Неоціненною є й допомога пошти України, зокрема Київського поштамту та державного підприємства “Преса”, а також Державної фельд`єгерської служби України в організації передплати української періодики та доставці книг, газет та журналів до Москви.

У свою чергу, Бібліотека сприяє книгообміну між бібліотеками України та Російської Федерації.

Велику підтримку Бібліотеці надають Міністерство культури та туризму, Міністерство транспорту та зв`язку, Державний комітет телебачення і радіомовлення, Державний комітет у справах національностей та міграції України й, особливо, Посольство України в Російській Федерації. З російських владних структур слід відзначити допомогу Міністерства реґіонального розвитку Російської Федерації, Комітету національної політики Уряду Москви.

Звичайно, плідна діяльність Бібліотеки була б неможливою без активної участі українських організацій – Українського молодіжного клубу, Об`єднань українців Росії та Москви, Спілки аматорів української музики, наших друзів з Української народної хорової капели.